Де було поселення давніх слов’ян?

Початковим місцем поселення слов’ян зазвичай вважають Прикарпаття, звідки вони поширилися на північ, південь і північний схід та розділилися на 3 групи: східних, або росіян, західних (чехо-моравів, поляків і слов’ян полабських) і південних (болгар і сербів).

Сліди слов’янських городищ виявляють на території Східної Європи між Балтійським і Чорним морями (Білорусь, Угорщина, Німеччина, Молдавія, Польща, Росія, Словаччина, Чехія та Україна). Поселення розташовувалися на високих берегах річок і були огороджені насипними валами, ровами та дерев’яними частоколами.

Слов’янські племена вперше з’являються у візантійських письмових джерелах середини VI століття під ім’ям склавинів і антів. Ретроспективно в цих джерелах анти згадані під час опису подій IV століття.

Розселення слов’янських племен відбувалося у VI-VIII ст. за трьома основними напрямками: на південь – на Балканський півострів; на захід – у межиріччі Одеру й Ельби; на схід і північ Східноєвропейською рівниною. Відповідно відбувся і поділ слов’ян на три гілки – південну, західну і східну.